Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Рання диференціальна діагностика розмежування різних форм ринолалії -…
Рання диференціальна діагностика розмежування різних форм ринолалії
Закрита ринолалія:
Це порушення нормального проходження струменя повітря через ніс призводить до повного або часткового виключення носового резонансу, спричинюючи тим самим зміни тембру голосу.
Причинами
закритої ринолалії найчастіше є органічні зміни в носовому просторі, або функціональні розлади піднебінноглоткового змикання (наприклад, підвищений тонус м'якого піднебіння), тобто ізолюється носова порожнина від ротової.
Передня закрита ринолалія
, що виникає за хронічної гіпертрофії слизової носа (в основному задніх відділів нижніх раковин), у разі поліпів у носовій порожнині, викривлення перегородки носа, пухлин у носовій порожнині
Задня закрита ринолалія
, яка найчастіше є наслідком великих аденоїдних розрощень або носоглоткових поліпів унаслідок фіброми чи інших пухлин.
Функціональна закрита ринолалія
зустрічається у дітей доволі часто, але її не завжди правильно розпізнають. Вона виникає за гарної прохідності носової порожнини і непорушеного носового дихання.
Причина
в тому, що м’яке піднебіння при фонації і вимові носових звуків піднімається вище від норми і закриває звуковим хвилям доступ до носоглотки. Подібні явища найчастіше спостерігаються в разі невротичних розладів у дітей.
За
органічної закритої ринолалії
насамперед усувають причини непрохідності носової порожнини. Як тільки з’являється правильне носове дихання, зникає і дефект.
Відкрита ринолалія:
Вона є найскладнішою в механізмах і найтяжчою у подоланні формою.
Для нормальної фонації характерна наявність затвору між ротовою і носовою порожнинами, коли голосова вібрація проникає тільки через ротову порожнину. Якщо розмежування між ротовою та носовою порожнинами неповне, звук, який вібрує, проникає і в носову порожнину. у результаті порушення перепони між ротовою та носовою порожнинами збільшується голосовий резонанс. При цьому змінюється тембр звуків, особливо голосних. Крім тембру голосних звуків за відкритої ринолалії порушується тембр деяких приголосних.
Органічна відкрита ринолалія:
Набута відкрита органічна ринолалія
виникає в разі перфорації твердого і м'якого піднебіння внаслідок черепно-мозкової травми або у разі розвитку остеомієліту, рубцевих змін, поранень, тиску пухлини тощо, тобто порушуються цілісність і рухомість твердого і/або м'якого піднебіння.
Вроджена органічна відкрита ринолалія
зазвичай є наслідком: а) природжених незрошень м'якого та твердого піднебіння, закороткого м'якого піднебіння, відсутності або роздвоєння uvula, субмукозної (прихованої) щілини; б) парезів і паралічів м'якого піднебіння в разі ураження язикоглоткового і блукаючого нервів.
Функціональна відкрита ринолалія:
За функціональної відкритої ринолалії найчастіше вада мовлення зумовлена парезом м'якого піднебіння (одноабо двобічним), змінами, які відбуваються у глотці через її травми і пухлини, порушенням контролю за власним мовленням у разі зниження слухової функції або наслідуванням назальному мовленню.
Змішана ринолалія:
Причиною
змішаної ринолалії є поєднання ускладненого носового дихання та недостатності піднебінно-глоткового змикання функціонального або органічного походження.
Найтиповішим є поєднання закороткого м'якого піднебіння, підслизового його незрощення та аденоїдних вегетацій. У таких випадках аденоїди будуть перешкодою для проникнення повітря через носові ходи.
Потрібно ретельно обстежити будову м'якого піднебіння, встановити, яка форма ринолалії сильніше порушує тембр мовлення. Після відновлення носового дихання використовують логопедичні прийоми подолання відкритої ринолалії.
Методи дослідження:
Рентгенографія.
.
Для нормалізації мовленнєвої функції важливо визначити довжину і рухомість м'якого піднебіння, стан глоткової мускулатури, можливості змикання м'якого піднебіння із задньою стінкою глотки
Використання методу рентгенографії дає змогу повніше вивчити структурні і функціональні особливості мовленнєвого апарату, цілеспрямовано організувати корекційний процес і об'єктивно оцінити його результати.
Спектральний аналіз.
Для дослідження голосової функції, яка починає порушуватися як у перші роки життя дитини (порушення тембру голосу), так і в більш старшому віці (порушення сили, висоти і тембрового забарвлення голосу) використовують метод спектрального аналізу.
Спектральний аналіз дає можливість точніше оцінити ступінь назалізації мовлення під час обстеження, в процесі занять, а також перевірити ефективність застосування тих чи інших методів і прийомів логопедичної роботи.
Рентгенотомографія.
Для визначення правильних логокорекційних шляхів надзвичайно важливим є вивчення положення органів артикуляції, рухів язика під час фонації (особливо його кінчика, спинки, кореня), форми резонаторних порожнин, ступеня відкривання рота.
За допомогою методу рентгенотомографії досліджують положення язика щодо інших пасивних і активних артикуляційних органів, основні типи артикуляційних укладів різних фонем, співвідношення резонаторних порожнин, шо в податьшому дає змогу ефективніше організовувати логотерапію.
Спірометрія.
З метою вивчення дихальної функції, що порушується у дітей з природженими незрощеннями губи і піднебіння, застосовують метод спірометрії.
Обстеження за цією схемою дає змогу виявити зону актуального і найближчого розвитку; визначити ієрархію порушень у розвитку, спираючись на позитивні і враховуючи негативні детермінанти. що впливають на перебіг розвитку конкретної дитини; визначити найефективніші психолого-педагогічні шляхи, методи і прийоми організації і здійснення логопедичного навчання, а також забезпечити можливості для об'єктивного оцінювання результатів такого впливу.