Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Особливості фонетичних порушень - Coggle Diagram
Особливості фонетичних порушень
Специфічне співвідношення артикуляторних і акустичних характеристик звуків мовлення у нормі та у випадках патології
У 43,3%-порушення свистячих, шиплячих та звуків Л або Р (3-ох груп)
Аналіз експериментальних даних показав, що кількісна характерристика порушень вимови різних фонетичних груп звуків зі стертою дизартрією не збігається з характеристикою неправильної вимови звуків мовлення у дошкільному віці загалом.
У 16,7%- порушення свистячих та шиплячих (тобто 2-ох груп).
Отже, своєрідність кількісних порушень вимови звуків у дітей зі стертою дизартрією визначається співвідношення як акустичних так і артикуляторних характеристик різних груп звуків.
Артикуляторні позиції звуків мовлення визначають своєрідність їх акустичних характеристик.
Групи акустично близьких звуків засвоюються гірше, ніж всі інші.
Порушення у вимові звуків виявляються у такі способи:
Порушення звуковимови, що характеризуються різним видом спотворень звуків.
Спотворення і відсутність різних груп звуків.
Порушення звуковимови, що характеризуються однаковим видом спотворень різних груп звуків. При цьому спостерігаться найбільше міжзубна та бічна вимова звуків.
Спотворення і заміни різних груп звуків.
У дошкільників зі стертою дизартрією поряд з порушеннями звуковимови наявні порушення інтонаційної виразності мовлення, процесів сприйняття і відтворення інтонаційних структур.
Взаємозв'язок між станом мовлення та моторної сфери дитини.
При діагностиці стертої дизартрії варто звертати увагу на взаємозв'язок між станом мовлення та моторної сфери дитини.
Потрібно звертати увагу не лише на ступінь сформованість артикуляторної моторики, а й рівень розвитку тонкої диференційованої моторики пальців рук.
Психофізіологічні механізми оволодіння звуковимовою в нормі.
Звукові одниці розглядаються в 3-ох аспектах: перцептивному, артикуляторному та акустичному.
Реалізація процесу звуковимови у дітей зі стертою дизартрією недостатньо вивчена, що викликає необхідність вивчення артикуяторних можливостней дитини та особливостей сприйнятя і розпізнання звуків мовлення.
Для того, щоб опанувати правильну вимову, дитина має правильно сприймати звуки на слух, мати достатньо сформований (підготовлений) артикуляційний апарат.
Наукові дослідження про симптоматику і структуру мовленнєвого порушення при стертій дизартрії.
Найбільш стійкими, вираженими та провідними в структурі мовленнєвого порушення є порушення фонетичної сторони мовлення. Вони мають свій специфічний мехінізм.
Порушення звуковимови і просодичних компонентів мовлення, обумовленні органічною недостатністю іннервації м'язів артикуляційного апарату.
Це негативно впливає на формування фонематичної та лексико-граматичної сторони мовлення.