“Присмерк Європи”

Схему всесвітньої історії мислитель побудував як історію локальних цивілізацій, під якими розумів замкнені, самодостатні “великі культури”, як окремі світи, що існують і розвиваються незалежно один від одного.

греко-римська

візантійсько-арабська

західно-європейська

ґрунтуються на “першооснові” елітарних верств — шляхті і духовенстві.

“Соціальна і культурна динаміка”,

“Значення нашої кризи”

відмовляється від “біологічного” підходу до історії розвитку локальних цивілізацій

Усі цивілізації культурному розвиткові проходять цикли, які мають тенденцію до повторення

іденціональною коли справжньою реальністю вважається Бог

ідеалістичною — поєднання релігійного і світського

чуттєвої — світської та утилітарної, заснованої на уявленні про чуттєвий зміст реальності

“Дослідження історії”

Історик повинен шукати відповідь на питання про сенс історії, її мету і завдання

Цивілізація починається там, де з’являються творчі особистості, які не оглядаються на предків і звичаї, а прокладають шлях у майбутнє.

зовнішні удари (війни, агресії),

зовнішній тиск (економічна, політична і культурна експансія сусідніх цивілізацій)

внутрішнє гноблення (становість, соціальне панування, національне гноблення тощо)

поняття “вічної людини” або особистості, наділеної свідомістю, здатністю робити вибір цілей діяльності, розрізняти добро і зло, осягати духовність у вигляді релігійної віри

Рушійною силою історії анґлійський мислитель вважав “життєвий порив”