Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Україна в сучасних міжнародних відносинах Вікторія Шкута, Кожен з…

- - - - політичним режимом,
      - кількістю населення,
      - масштабами території,
      - її економічним і військовим потенціалом,
      - державною ідеологією
    - - розділі 1, ст. 18 сказано: "Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства та загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права".
    - - забезпечення найбільш сприятливих умов для подальшої трансформації суспільства,
        
        його соціально-політичного, економічного і духовного розвитку, досягнення загальної безпеки,
      - розвитку дружніх відносин і всебічної співпраці з іншими країнами світу.
    - - взаємоповаги
      - невтручання у внутрішні справи
      - добровільності
      - прагне до розв’язання будь-яких міжнародних суперечок винятково мирними засобами
      - Неухильно дотримується міжнародних стандартів прав людини
      - забезпечує права національних меншин
        
        які проживають на її території
      - вживає належні заходи до збереження національної самобутності української діаспори відповідно до міжнародного права
    - - Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави.
      - Збереження територіальної цілісності держави, недоторканість її кордонів.
      - Входження національного господарства до світової економічної системи для його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу.
      - Створення вигідних умов для підтримання контактів з українською діаспорою, керуючись при цьому міжнародним правом.
      - Діяльність на міжнародній арені як надійного партнера.
      - Захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном.
    - - розвитку двосторонніх міждержавних відносин;
      - розширення участі в європейському співробітництві;
      - діяльності в ООН та ін. міжнародних організаціях.
      - співробітництва в межах СНД;
- - - - Міжнародні організації ̶ це об’єднання держав, національних громадських організацій та індивідуальних членів, які були створені з метою вирішення питань регіонального або глобального характеру.
        
        Міжнародні організації поділяються на дві великі групи:
        
        міжурядові (Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Співдружність незалежних держав (СНД), Рада Європи та Європейський союз та ін.)
        
        це обєднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів.
        
        Ці організації мають установчий міжнародний договір та постійні органи і штаб-квартиру, здійснюють діяльність в інтересах держав-членів.
        
        Уряди діють від імені своєї держави і представляють її інтереси, поважаючи суверенітет держав-членів як суб'єкта міжнародного права.
        
        неурядові (Міжнародна спілка студентів, Всесвітня організація профспілок, Всесвітня федерація демократичної молоді та ін.).
        
        вони є найбільш яскравим виразом громадянського суспільства, тобто сферою, в якій соціальні рухи формуються залежно від цілей, кола учасників і інтересів їх учасників та діють на національному, субрегіональному, регіональному або міжнародному рівнях незалежно від урядів країн.
      - Без їх участі не вирішується жодна значна проблема будь-якої держави.
- - - - ЮНЕСКО
      - МАГАТЕ
      - МОП
      - Всесвітня організація охорони здоров'я
      - Союз електрозв'язку
      - Центральноєвропейські ініціативи (ЦЄІ)
- - - - здійснює безпосередні відносини з іншими державами,
      - укладає з ними договори,
      - обмінюється дипломатичними, консульськими, торгівельними представництвами,
      - бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для забезпечення національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, технічній та спортивній сферах.
- - - - Участь України в програмній діяльності ЮНЕСКО, крім використання інтелектуального потенціалу Організації та запозичення корисного міжнародного досвіду, створює можливості для отримання певних фінансових ресурсів для проведення в Україні міжнародних заходів по лінії ЮНЕСКО та виконання українськими фахівцями різноманітних проектів у сфері її компетенції, а також отримання
        
        стипендій,
        
        грантів,
        
        науково-технічної інформації,
        
        консультативної допомоги забезпечення участі в міжнародних заходах.
        
        обладнання,
        
        консультативної допомоги
        
        Відносини співробітництва між Україною та ЮНЕСКО розвиваються у конструктивному руслі, спрямованому, зокрема, на розширення міжнародного співробітництва українських установ і закладів у гуманітарній сфері, а також на підвищення економізації участі в програмній діяльності Організації.
- - - - співпраця між державами-членами в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, здійснення ефективних мерів по скороченню озброєнь і військових витрат, ліквідація ядерного і інших видів зброї масового знищення, досягнення загального і повного роззброєння;
      - сприяння громадянам держав-членів у вільному спілкуванні, контактах і пересуванні в Співдружності;
      - здійснення співпраці в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній і інших областях;
      - забезпечення має рацію і основних свобод людини відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і документів СБСЕ;
      - взаємна правова допомога і співпраця в інших сферах правових відносин;
      - мирний дозвіл суперечок і конфліктів між державами Співдружності
      - всесторонній і збалансований економічний і соціальний розвиток держав-членів в рамках загального економічного простору, міждержавна кооперація і інтеграція;
- - - - зміцнення потенціалу ОБСЄ як платформи для політичного діалогу та інструменту раннього попередження, запобігання конфліктам, врегулювання кризових та конфліктних ситуацій та постконфліктного відновлення;
      - забезпечення посередницької ролі ОБСЄ у контексті зближення позицій сторін в рамках врегулювання Грузинського та Нагірно-Карабахського конфліктів;
      - посилення потенціалу ОБСЄ у боротьбі з транснаціональними викликами та загрозами безпеці (боротьба з проявами тероризму, незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю, протидія загрозам, що надходять з кіберпростору);
      - підвищення ефективності роботи ОБСЄ, удосконалення роботи польових операцій ОБСЄ, зміцнення аналітичного потенціалу Організації, забезпечення дотримання принципу географічної рівності у кадровій політиці;
      - сприяння процесу пошуку моделей мирного врегулювання Придністровського конфлікту;
      - подальша розбудова та зміцнення в рамках ОБСЄ діалогу з питань енергетичної безпеки на основі завдань, визначених главами держав та урядів держав – учасниць в ході Астаниського Саміту ОБСЄ.
- - - - В державі розробляється відповідна законодавча база, впроваджуються новітні технології, створюються і використовуються унікальні інформаційні ресурси, природним чином формується культура, яка породжується епохою інформації.
        
        Інформаційне суспільство
        
        суспільство, в якому більшість працівників зайняті виробництвом, зберіганням, переробленням і реалізацією інформації, особливо вищої її форми – знань.
        
        Перехід до інформаційного суспільства у будь-якій країні
        
        це процес, що вимагає великих матеріальних витрат на формування і розвиток інформаційного середовища, розвиток індустрії інформаційних послуг і "доведення" їх до кожного члена суспільства.
        
        Одночасно з'явилася і нова стратегічна ціль політики, котру можна коротко визначити як забезпечення переходу України до інформаційного суспільства.
        
        Відповідно, виникла необхідність переходу від тільки "технологічної" політики до "соціально-технологічної", що охоплює максимально широко все, що стосується інформації, наприклад, засоби масової інформації.
        
        Україна бере активну участь у співробітництві з зазначеними організаціями з метою інтеграції до економічного, політичного, правового та інформаційного простору, гармонійного входження до політичних та економічних структур Європи та світу.
        
        Однак це не означає миттєвого перходу в інформаційне суспільство, де виробляються і споживаються інтелект, знання, що веде до збільшення частки розумової праці. Від людини буде потрібна здатність до творчості, зросте попит на знання.
        
        Матеріальною і технологічною базою інформаційного суспільства стануть різного роду системи на базі комп’ютерної техніки і комп’ютерних мереж, інформаційної технології, телекомунікаційного зв’язку.
        
        Проте Україна зіткнулася з проблемою відсутності єдиного плану, єдиної державної позиції чи стратегії розвитку інформаційної галузі.
        
        1 more item...
        
        Суттєвий прогрес і поширення інформаційних технологій, глобальний характер систем масової комунікації призвели до утворення глобального інформаційного простору,
        
        який змушує світову спільноту, кожну державу швидко орієнтуватися та адаптуватися у сучасному інформаційному середовищі.
        
        Розвиток інформаційних процесів носить глобальний характер, а в міжнародних програмах декларуються приблизно однакові положення, проте кожна країна світу визначає власний шлях переходу до інформаційного суспільства
        
        Міжнародна інформаційна політика
        
        реалізується через стратегії, програми і проекти міжурядових регіональних організацій таких, як
        
        6 more items...