Логопед є творчим фахівцем, тому обладнання кабінету не може бути жорстко регламентовано. При пред'явленні професійних вимог до фахівця в першу чергу має оцінюватися якість проведеної ним роботи з дітьми, а не інтер'єр кабінету. У той же час необхідна якість роботи, дотримання дидактичних принципів може досягатися тільки при наявності певної матеріальної бази. Забезпечення матеріальних умов для організації логопедичного процесу є завданням адміністрації установи.

Процес логопедичної роботи передбачає іспользова¬ніе різних методичних матеріалів. Ці матеріали можуть бути структуровані за такими розділами: організаційний, діагностичний, корекційний.

Логопед повинен прагнути до підвищення ефективності роботи, впровадження нових передових технологій в сотрудні¬честве з керівництвом установи. Таким чином, рівень розвитку матеріальної бази є результатом спільної діяльності логопеда та адміністрації установи.

Логопедичний кабінет для роботи з дошкільнятами з ДЦП має бути оснащений необхідними меблями: шафами, столами і стільцями, настінним дзеркалом для занять. Бажано мати кушетку.

У логопедичній роботі використовуються традиційні педагогічні методи, які діляться на наочні, практичні, словесні, а також ділові ігри та технічні засоби навчання. До наочних методів відноситься показ натуральних предметів і використання зображень предметів - артикуляційних профілів, муляжів, картинок і т. П. Практичні методи вправи: артикуляційні, повтор мовних зразків, вправи з метою автоматизації навичок і т. д. Словесні методи - це пояснення, бесіда. У ділових іграх моделізуються різні ситуації спілкування. Технічні засоби навчання - це проектори, відео- та аудіомагнітофони, комп'ютер.

Метою логопедичної роботи при ДЦП є формування, корекція і розвиток доступних дитині мовних засобів спілкування.

Створення сприятливих умов для розвитку мовної комунікації.

Крім того, використовуються і методи лікувальної гімнастики: масаж, пасивна та активна гімнастика, лікування положенням, розслаблення за допомогою локальної гіпотермії, вібраціі і т. п.

При плануванні враховуються завдання логопедичної роботи, тобто необхідність роботи над розвитком всієї мовної функції, а також пізнавальної діяльності та особистості дитини. Разом з тим необхідно визначити основну лінію, стрижень роботи відповідно до логопедичних діагнозом. Так, при плануванні роботи з подолання дизартрії стрижнем є корекція і розвиток фонетико-фонематичної системи. Тому потрібно визначити послідовність роботи по її розвитку, а інші розділи роботи приєднати до основного з урахуванням логіки їх взаємозв'язку з фонетико-фонематичної системою і логіки їх власного розвитку.

При плануванні фронтальної роботи з подолання загального недорозвинення мови (алалії або затримки розвитку мови) в процесі корекційного курсу відбувається зміна пріоритетів. На перших етапах роботи головним є розвиток лексичної системи, далі - лексико-граматичної, потім - фонетико-фонематичної і в кінці курсу - розвиток зв'язного мовлення. При цьому на кожному занятті ведеться робота над всіма компонентами мови, але в якості основних завдань послідовно виступає розвиток тих чи інших компонентів. Темп проходження корекційної курсу може бути різним у різних груп дітей. Відповідно і зазначена зміна пріоритетів може проходити не протягом одного року, а протягом двох і більше років.

Здійснюється відповідно до логопедичних діагнозів дітей, методик роботи з подолання порушень мовлення, віком дітей і тривалістю корекційного курсу. Залежно від вищезазначених умов перспективне планування проводиться на місяць, квартал, півріччя, навчальний рік.

Паралельно проводяться індивідуальні заняття, де в ролі провідних можуть бути й інші завдання відповідно до індивідуального профіля психічного розвитку дитини. Планування індивідуальних занять здійснюється з урахуванням тих же параметрів, що і планування фронтальних занять, а також з урахуванням змісту фронтальних занять.

Сучасне логопедическое заняття вирішує цілий комплекс завдань, в якому можна виділити: завдання з розвитку спілкування (певних форм спілкування і їх коштів), завдання з розвитку лінгвістичної системи мови, завдання з розвитку пізнавальної діяльності (психічних процесів), завдання з розвитку особистості (емоційно вольової сфери, мотивації і т. п.). Як правило, на першому місці стоять завдання розвитку лінгвістичної системи мови, а рішення інших має прикладне значення.

При формулюванні завдань слід уникати дієслів «познайомити», «розвивати» і т. п., які не мають в даному випадку конкретного змісту. У педагогіці прийнято формувати уявлення, поняття, функції, здатності. Тому дієслово «познайомити» краще замінити поєднанням «сформувати уявлення». До речі, формування уявлень про навколишній не повинно бути в числі завдань логопедичних занять. Відомо, що для формування уявлень про навколишній світ розроблені спеціальні програми, які зазвичай реалізуються вихователями. Логопед ж на своїх заняттях не формує такі уявлення, а закріплює їх в зв'язку з рішенням лінгвістичних завдань.

Далі необхідно визначити завдання реалізації інших напрямків роботи, поєднуючи їх з головним завданням. Ті завдання, які пишуться в плані-конспекті, повинні вирішуватися на даному занятті спеціальними методами і прийомами. Наприклад, якщо визначено завдання розвитку зорового сприйняття, то на занятті повинні застосовуватися спеціальні прийоми розвитку зорового сприйняття, а не просто опора на наочність при реалізації інших завдань. Якщо визначено завдання формування навичок роботи в колективі, то повинен мати місце спеціальний прийом, наприклад ділова гра, що моделює ситуацію колективного вирішення проблеми.

Зміст заняття вибудовується щодо головного завдання, яка пишеться на першому місці. У занятті виділяються: вступна частина, основна частина, спрямована на вивчення нового матеріалу, і частина, в якій проводиться закріплення матеріалу. Бажано на закріплення відводити половину заняття, а в першій половині заняття більшу частину часу витрачати на засвоєння нового. Для розвитку навичок цілеспрямованої діяльності у вступній частині необхідно повідомити дітям, чому вони вчитимуться на цьому занятті, а в кінці заняття підвести підсумок, зіставивши результат із заявленою завданням

Визначається відповідно до перспективного планування. Воно відбивається в плані-конспекті заняття. При підготовці плану-конспекту фронтального заняття необхідно, перш за все, визначити основне завдання заняття. Це завдання має відповідати основному напрямку логопедичної роботи в даній підгрупі дітей. Тема заняття формулюється відповідно до його головним завданням.

При плануванні занять для дітей з дизартрією на першому місці повинні стояти завдання розвитку фонетико-фонематичної системи.

У зв'язку з тим, що на кожному занятті необхідно розвивати комунікативні навички, рекомендується не просто давати набір вправ, а писати сценарій заняття. Наприклад, «поїздка в ліс», «прийом гостей» і т. П. При реалізації такого сценарію діти стають учасниками ділової гри, в процесі якої і вирішуються різні дидактичні завдання. У той же час сценарій є формою, а не змістом, тому назва сценарію не може бути темою заняття.

Не слід прагнути до того, щоб на занятті було виконано багато різних видів роботи. Оптимальна кількість - 5-7 видів, але кожен вид роботи повинен бути спрямований на реалізацію декількох завдань і при цьому - основного завдання. Далі той же матеріал використовується і для вирішення інших завдань. Наприклад, логопед пропонує дітям розглянути і назвати картинки зливу, каструля, цукорниця, ковбаса і т. п. Запитує дітей, який звук міститься в назвах картинок? Далі просить розкласти картинки відповідно до позиції звуку [С] - на початку, середині або в кінці слова.

Таким чином, логопед використовує цей матеріал для розвитку функцій фонематичного аналізу. Після цього він просить дітей розкласти картинки в 2 групи за призначенням даних предметів і позначити ці групи. При цьому вирішується завдання розвитку вербально-логічного мислення. Далі логопед може запитати у дітей, чи підходить такий посуд для цих продуктів і який посуд слід використовувати? Тим самим він актуалізує уявлення дітей про навколишній.

Після підготовки плану-конспекту потрібно перевірити його на відповідність дидактичним вимогам. Це перш за все: • відповідність теми етапу логопедичної роботи; • взаємозв'язок завдань і відповідність їх темі; • відображення в задачах всіх необхідних напрямків роботи; • відповідність змісту заняття його завданням; • логічність структури заняття і відповідність методів і прийомів завданням кожної структурної частини заняття; • різноманітність методів і прийомів роботи; • відображення в сценарії заняття завдань розвитку комунікативної діяльності і особистості дітей; • наявність необхідного обладнання для заняття, відповідність його гігієнічним вимогам.

Організаційно-методичні основи логопедичної роботи з дошкільниками з ДЦП постійно удосконалюються в міру зміни суспільних поглядів в гуманітарній області. Позитивні демократичні зміни в нашій країні передбачають більш високий рівень довіри фахівцям в галузі освіти, шанобливе ставлення до професійної компетенції, підвищення значення результатів логопедичної роботи. У той же час зростає відповідальність фахівців, які працюють з дітьми. Безумовно, зміст роботи має визначати її форму. У свою чергу зміст роботи залежить від розуміння сутності мовного порушення та психології дитини. У зв'язку з цим необхідно систематично працювати над підвищенням власного професійного рівня.