Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Спадкове право (Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні…

- - - - Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого законом строку він не заявив про відмову від неї.
        
        Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, особисто має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Цю заяву особа може відкликати протягом строків, установлених для прийняття спадщини.
        
        Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається із часу відкриття спадщини.
        
        Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. У випадку, коли строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
        
        Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом зазначених строків. Відповідна заява подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
        
        Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.
        
        У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Тоді спадщина переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
- - - - Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
        
        Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати в майбутньому. Він може скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
        
        Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього із цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших суб'єктів цивільних правовідносин.
        
        Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині, тобто які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, що належала б кожному з них у разі спадкування за законом, якщо цей розмір не зменшений судом. Право на обов'язкову частку мають: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.
        
        Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.
        
        Заповідач має право в будь-який час скасувати заповіт, внести до нього зміни або скласти новий заповіт.
- - - - У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, і батьки.
        
        До другої черги спадкоємців за законом належать рідні брати і сестри спадкодавця, його баба, дід — як з боку батька, так і з боку матері.
        
        У третю чергу право на спадкування за законом виникає в рідних дядька та тітки спадкодавця.
        
        Четверту чергу спадкоємців за законом складають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
        
        І, нарешті, у п'яту чергу право на спадкування за законом отримують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У цьому разі ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають також утриманці спадкодавця (тобто не-" повнолітні або непрацездатні особи, які не були членами сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержували від нього матеріальну допомогу, що була для них єдиним або основним джерелом засобів до існування).
        
        У випадку, коли спадкоємець помер до відкриття спадщини, має місце спадкування за правом представлення, а саме тоді:
        
        онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини;
        
        прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини;
        
        племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини;
        
        двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.