До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, законодавець відносить: право на життя; право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров’ю, право на охорону здоров’я; право на таємницю про стан здоров’я, права особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні; право на свободу та особисту недоторканність; право на донорство; право на сім’ю, опіку і піклування, право на безпечне для життя здоров’я довкілля.
Головним фундаментальним правом людини є право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя і має право захищати його від протиправних посягань будь-яким засобом, не забороненим законом.
Право на життя складається із двох повноважень: право на збереження життя і право на розпорядження життям.
Право на власне життя в аспекті розпорядження життям розглядається як можливість піддавати його ризику і самостійно вирішувати питання про припинення життя (категорична відмова від операції).
Право на охорону здоров’я. Право на охорону здоров’я тісно пов’язане з правом на життя. Згідно зі статутом Світової організації охорони здоров’я, здоров’я - це «стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів». Складовими частинами права на охорону здоров’я є право на медичну допомогу; право на інформацію про стан свого здоров’я; право на таємницю про стан свого здоров’я; право на медичне страхування.
Право не безпечне для життя і здоров’я довкілля. Кожна фізична особа має право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання і поширення.
Право на свободу та особисту недоторканність - це особисте немайнове право, яке складається з двох взаємопов’язаних складових: право на свободу та право на особисту недоторканність.
- 1 more item...