«Стратегії педагогічної взаємодії вчителя з батьками» 
Конкуренція
Уникнення
Пристосування
Компроміс
Співробітництво
Суть стратегії: активний, майже агресивний наступ, коли людина прямує до розв'язання конфлікту, не зважаючи на інших. Вона намагається задовольнити свої інтереси іноді на шкоду іншій людині, змушує цю людину діяти тільки так, як вважає за потрібне.
Стратегія конкуренції, яку систематично використовує вчитель під час розв'язання складних ситуацій, може призвести до виникнення в оточення почуття відчуженості, втрати тісних емоційних зв'язків, блокувати активність учнів, розвиток їхньої самостійності й самоповаги
Головною ознакою є прагнення разом із партнером підійти до ефективного розв'язання конфліктної ситуації.
Ця стратегія зумовлює підхід до конфлікту з урахуванням інтересів, потреб обох сторін, пошук взаємовигідних результатів і шляхів досягнення їх і є найефективнішою для взаєморозуміння, встановлення добрих стосунків.
Співробітництво як стиль взаємодії у психологічному плані є найефективнішим, але звернення до нього, як уже зазначалося, потребує значно більше часу, ніж інші стратегії.
click to edit
Передбачає взаємне або однобічне при лаштування партнерів. Людина прагне взаємодіяти з іншою людиною, не обстоюючи своїх інтересів, погоджується робити те, що вона хоче.
Стратегія пристосування може мати негативні наслідки для розвитку особистості вчителя. Звикнувши пристосовуватись до інших, він може втратити почуття самоповаги.
Крім того, прагнення однобічно розглядати конфлікт може призвести лише до погіршення взаємин. Педагог також втрачає можливість впливати на ситуацію, обстоювати свої погляди, цінності, він переживає образу, невдоволення через необхідність поступатися. Цей стиль недоцільний також тоді, коли партнер у взаємодії не бажає поступатися, не цінує зробленого для нього.
Застосовується за умов:
Компроміс подібний до співробітництва, проте досягнення його відбувається на більш поверховому рівні стосунків. Партнери не шукають прихованих потреб, інтересів один одного, їх задовольняє зовнішня сторона поведінки.
Компроміс як стиль вирішення життєвих проблем, тобто відмова від досягнення значущих для людини результатів, не минає безслідно; поступаючись в усьому, вона не заявляє про себе як про рівноправного партнера у взаємодії, принижує себе в очах іншої сторони, яка не завжди в змозі оцінити цей альтруїзм.
Стратегія застосовується:
Стратегія може бути застосоввана у ситуаціях:
Найкориснішою така стратегія виявляється, коли 👍:
click to edit
— результат є дуже важливим для вчителя, який переконаний, що впровадження його рішення значно поліпшить ситуацію;
— учитель має більші, ніж учень, можливості для прийняття і впровадження рішення;
— рішення потрібно виробити і виконати дуже швидко;
— учитель відчуває, що у нього немає іншого вибору і йому нічого втрачати;
— учитель перебуває у критичній ситуації, що потребує миттєвого реагування;
— учитель не може дати зрозуміти іншим людям, що розгубився, потрапив у безвихідь; хтось інший може стати лідером;
— учитель мусить прийняти нестандартне рішення і почати діяти.
Стратегія уникнення не завжди є спробою ухилитися від розв'язання проблеми. Вона може бути й конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію, до розв'язання якої доцільніше повернутися потім. Проте людина, що постійно використовує стратегію уникнення, не відстоює своїх прав.
Стратегія уникнення, коли вона стає стилем розв'язання ситуацій конкретною людиною, не усуває суперечності, що спричинила конфлікт. Є суперечності, які, тривалий час залишаючись нерозв'язаними, тільки поглиблюються. Тому рано чи пізно конфлікт може спалахнути з новою руйнівною силою.
— порушена проблема не дуже важлива, вчитель не хоче витрачати сили на її розв'язання;
— учитель відчуває, що не має рації, і розуміє слушність позиції іншої людини, або ця людина має більшу владу і не бажає поступатися;
— учитель змушений спілкуватися з дуже складною людиною і бачить, що подальша взаємодія призведе до ще більшого ускладнення;
— для розв'язання проблеми немає достатньої інформації або вчитель не знає, що можна зараз іще зробити, а приймати рішення поспіхом немає потреби;
— напруженість ситуації дуже велика, треба зупинити нагнітання негативних емоцій.
— учителя не дуже хвилює те, що сталося, результат;
— учитель прагне зберегти мир, добрі стосунки з партнером;
— учитель відчуває, що важливіше зберегти добрі стосунки, ніж розпочинати боротьбу за самоутвердження, за свої права;
— учитель знає, що відповідний результат дуже важливий для іншої людини;
— учитель знає, що в цьому разі рацію має інша людина;
— учитель вважає, що інша людина дістане гарний урок, якщо їй зараз поступитися.
Порадник для вчителя НУШ https://base.kristti.com.ua/wp-content/uploads/2017/10/rozd_8_Batki.pdf
Стратегія співробітництва є найдоцільнішою в таких ситуаціях:
— коли розв'язання проблеми є справою дуже важливою для обох сторін;
— між ними встановлені або повинні встановитися тісні, тривалі, взаємозалежні стосунки;
— учитель має час на розв'язання проблеми;
— обидві сторони добре обізнані з проблемою, потребами та інтересами партнерів у взаємодії;
— обидві сторони прагнуть досягти найкращого результату;
— особи, втягнуті в конфлікт, мають однакові сили, владу та можливості, тому мусять разом шукати шляхи до розв'язання проблеми.
— учитель бажає якомога швидше вирішити проблему, але у нього бракує часу на подолання опору іншої людини;
— обидві сторони мають однакову владу, але протилежні інтереси;
— учителя може задовольнити часткове розв'язання проблеми;
— інші підходи для розв'язання проблеми виявилися неефективними;
— проблема не має великої ваги або вчитель може змінити попередню мету;
— компроміс дає змогу зберегти стосунки;
— інша сторона має більшу владу і йде назустріч лише після певних поступок.