логіка
етімологія
терміну
"логос":
варіанти перекладу
поняття
слово
міркування
думка
наука
розум
історія та різновиди (презентація)
традиційна
(формальна)
логіка
давня Греція
VI-V ст. до н.е.
Парменід
близько 510 р. до н.е.
Зенон
близько 336-264 р. до н.е.
Сократ
370-330 р. до н.е.
Платон
428-347 р. до н.е.
Піфагор
580-520 р.до н.е.
Арістотель
засновник науки логіки
384-322 р. до н.е.
вперше систематизував логічні форми
та правила мислення
створив серію творів з логіки –
Органон – знаряддя пізнання
порівнював логіку з діалектикою –
мистецтвом ведення дискусій
епоха Відродження
Френсіс Бекон
1561-1626
трактат "Новий Органон"
Лондон, 1620
несприйняття дедукції,
визнання індуктивних методів
Джон Стюарт Мілль,
розвиток теорії індкуції
1806-1873
математична (символічна) логіка
початок ХХ ст.
Готфрід Вільгельм Лейбніц
1647-1716
Чарлз Пірс
1839-1914
Готтлоб Фреге
1848-1925
сучасна логіка
вирішення задач
традиційної логіки
методами символічної
діалектична логіка
давнє походження:
давньосхідна
та європейська філософії
середньовічні філософи
Георг Гегель
1770-1831
Демокріт
близько 460-370 р. до н.е.
логіка як наука
предмет логіки
об’єктна сфера
науки
науки про природу:
фізика,хімія,біологія
науки про людину:
антропологія, анатомія, медіцина, логіка
науки про суспільство: політологія
історія, право, соціологія
логіка – наука
про форми та закони
правильного мислення
формальна логіка –
наука про форми мислення,
формально-логічні закони та інші
зв’язки між думками
за їх формою
категорії
мислення
правильне мислення,
що веде до істини
зміст та форма мислення
істинність –
зміст мислення
властивість відтворювати дійсність
такою, як вона є
відповідальність логіки
лише
за правильність мислення
світ на трьох китах
світ як земна куля
галактики
парагалактика?
правильність –
форма мислення
здатність відтворювати в структурі думки
об’єктивну структуру дійсності
категорії "правильність/неправильність"
застосовуються до логічних операцій
щодо понять, суджень та побудови умовиводів
аналіз мови за логікою
успішність мислення –
результат складання істинності та правильності
зв’язок
"поняття–висловлювання– умовивід"
семантика мовних конструкцій – поняття
побудова:
людина, що таємно привласнила чужу річ без згоди власника – крадій
крадій має сидіти у в’язниці
отже, якщо ця людина таємно привласнила чужу власність, то вона має видіти у в’язниці
сполучники "та", "або", "якщо"
– логічні зв’язки
висловлювання – граматично правильні речення
разом з їх змістом,
що можуть бути істинними або хибними
прості
складні (складені)
символіка
пропозиціональні змінні – можуть уособлювати висловлювання
логічні сполучники
технічні символи:
дужки ()
форми мислення
поняття (презентація)
судження (висловлювання)
(презентація)
умовивід
(презентація)
відображає предмети
в їх істотних ознаках:
позитивних або негативних
ознака – властивість подібності або різниці порівняно з іншими предметами
приклад: стан отруєння наркотичною речовиною
приклад: колір предмету
приклад: відсутність номерного знаку на авто
приклад: наявність наскрізного отвору
ознаки: одиничні та загальні, істотні та неістотні,
загальні та одиничні істотні ознаки (приклад): літак – фюзеляж, крила, двигуни, властивість літати та особливість оснастки та функціональності певного літака
абстрактна категорія
зміст та обсяг поняття
зміст – сукупність істотних ознак предмету, що міститься в понятті
обсяг – множина предметів, що відносяться до поняття
виділення класів та підкласів (множин та підмножин)
поняття виділяються за певною ознакою класу
відношення елементу до класу
одиничний
універсальний
нульовий
закон оберненого співвідношення
між змістом та обсягом поняття
порівнювані та непорівнювані поняття
порівнювані: сумісні (перетин, підпорядкування, тотожність) та несумісні (супідрядність, протилежність,протиріччя); діаграми Ейлера
відображає зв’язки та
відношення між предметами
має форму ствердження або заперечення
істинне або хибне
терміни судження: суб’єкт та предикат
просте або складене
атрибутивні, існування, з відношенням
категоричні судження: за кількістю (загальні, часткові, одиничні) та за якістю (стверджувальні та заперечувальні)
якісно-кількісна класифікація: загальностверджувальні (А), загальнозаперечувальні (Е), частковостверджувальні (І), частковозаперечувальні (О)
кола Ейлера з суб’єктом та предикатом
розподілені та нерозподілені терміни
порівнювані та непорівнювані судження
протилежні, протирічні, частково сумісні, підпорядковані
опосередковані
безпосередні
дедуктивні
категоричний силогізм
умовно-категоричні
умовні
терміни: крайні (більший, менший), середній
індуктивні
модуси категоричного силогізму
повна індукція
неповна індукція: методи спільної властивості,
одиничної різниці,
комбінований метод спільності та різниці,
метод супутних змін, метод залишку
аргументація та доказ
(презентація)
суперечки щодо думки, ерістичний, діалектичний
формулювання предмету суперечки (тези)
порядок демонстрації аргументів
правила ведення суперечки
формулювання загальної позиції після суперечки
закони логіки (презентація)
традуктивні: за аналогією
(презентація)
методи розв’язання (схема)
Метод послідовних міркувань (переглянути)
Метод таблиць (переглянути)
Діаграми Венна в логічних задачах (переглянути)
Застосування графів (переглянути)
Засобами алгебри логіки (переглянути)
click to edit