Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК АСТРОНОМІЇ. СЕРЕДНОВІЧЧЯ (Країни ісламу (Друга…
ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК АСТРОНОМІЇ. СЕРЕДНОВІЧЧЯ
Країни ісламу
VII століття.
розроблено релігійно-вмотивований місячний календар.
знайомства з астрономічними досягненнями греків та індійців
VIII - перша половина IX століття.
Інтенсивний переклад індійської та грецької наукової літератури на арабську.
Халіф ал-Мамун
заснував в 832 році
Будинок мудрості
в Багдаді і дві астрономічні обсерваторії, в Дамаску і Багдаді.
Вчені
Ахмад ібн Абдаллах Хабаш Хасіб Марвазі
(770-870)
Дав перший примірник визначення часу на висоту (у цьому випадку, сонця); метод, який зазвичай приймав мусульманські астрономи.
Аль-Хорезмі
(біля 780 — біля 850)
Описував арабський місячний календар
Описав юліанський календар — календар «румів» (римлян і візантійців).
Яккуб ібн Тарік помер в 796 р. н.е
Аль-Фергані
(біля 798 — 861)
Математично довів існування самого короткого і найдовшого днів в році (22 червня і 23 грудня)
Встановив, що на сонці є плями і передбачив сонячне затемнення, яке сталося в 832 році.
Науково обгрунтував, що форма землі - куля
Ібрагім аль-Фазарі (помер бл. 777 р. н.е.)
Виготовляв астролябія - кутовимірювальний прилад, яким до XVIII століття користувались для визначення широти i довготи в астрономії та навігації.
Брати Бану Муса
ібн Шакір
(до 803 - 873),
ібн Шакір
(д 9 - го ст),
ібн Шахир
(9 ст)
зробили багато спостережень за Сонцем і Місяцем
виміряли довжину року 365 днів і 6 годин
Сабіт ібн Курра
(826 — 901)
Визначив довжину зоряного року як 365 днів, 6 годин, 9 хвилин і 12 секунд (помилка в 2 секунди)
Друга половина IX століття - кінець XI століття.
Абу Джафар аль-Хазін
(900 – 971)
Запропонував нову теорію руху Сонця - теорію концентричного екванта, в якій Земля знаходиться в геометричному центрі кругової орбіти світила
Аль-Суфі
(903 — 986)
Здійснив найраніше записане спостереження
галактики Андромеди,
описуючи її як «маленька хмара»
Написав «Книгу нерухомих зірок» (складено арабською мовою), в якій
описується положення зірок, їх яскравість і колір
. Каталог 1017 зірок з докладним описом 48 сузір'їв з відповідним малюнком
Визначив
Велику Магелланову хмару
, яку в Європі визначили лише в XVI ст.
Довів, що
колір зірки Сиріус не змінюється
.
Аль-Баттані
(858 — 929)
Визначив досить точні для свого часу значення сталої прецесії і кута нахилу екліптики до екватора.
Написав коментарі до «Альмагесту» Птолемея. Вніс кілька уточнень до теорії Птолемея, однак, підтримував його ідею про нерухомість Землі.
Абу-ль-Вафа
(940—998)
Визначив одну з нерівностей руху Місяця — варіацію, відкриту пізніше Тихо Браге.
Ібн Юніса
(950 — 1009)
Відкрив вікове прискорення середнього руху Місяця
Удосконалив гномон і довів, що його тінь показує висоту над горизонтом верхнього краю (а не центру) сонячного диска.
Виправив значення кута нахилу екліптики і попереджання рівнодення
Авіценна
(980 — 1037)
Критикував уявлення Аристотеля про те, що зірки відбивають світло від Сонця, стверджуючи, що зірки світяться власним світлом
Аль Біруні
(973 — 1048)
Висловлював сумнів у справедливості геоцентричної системи Птолемея
Розробив астрономічні методи геодезичних вимірювань.
Удосконалив основні астрономічні інструменти (астролябію, квадрант, секстант)
Розвинув теорію тіней — гномоніку
Аль-Заркалі
(1029-1087)
Вважається також винахідником екваторіум — стародавній астрономічний обчислювальний прилад, призначений для визначення положення заданого небесного тіла
Винайшов удосконалену астролябію, відому під назвою "таблетка аль-Заркалі"
Збудував водяний годинник , здатний визначати години дня і ночі і вказати дні місячних місяців
XII століття - перша половина XIII століття.
Час розквіту астрономічних обсерваторій в країнах ісламу
Тебризька обсерваторія
Обсерваторія Улугбека
Улугбек
(1394 — 1449)
Марагхская обсерваторія
Друга половина XIII століття - XVI століття.
Спроба відкинути теорію епіциклів через її невідповідність фізики того часу
Європа
В епоху Середньовіччя європейські астрономи займалися переважно спостереженнями видимих рухів планет, погоджуючи їх з прийнятою геоцентричної системою Птолемея.
Альберт Великий
(бл. 1193 — 15 листопада 1280)
Систематизував знання античних і арабських вчених у галузі природознавства й етики
Проводив і власні дослідження природних явищ (затемнення, комети, вулкани, гарячі джерела)
Фома Аквінський
(1225 — 1274)
Пристосовував вчення Арістотеля до католицизму.
Герард Кремонський
(1114 — 1187)
Сприяв популяризації астрології в Західній Європі
Перевів з арабської на латину 71 книгу. Ним переведена на латину «Альмагест» Птолемея
Познайомив європейців з «Астрономією» Гебера, творами Альгазена, Машаллаха, ар-Разі, ал-Фарабі ал-Фаргані, Галена, Арістотеля
Альфонсові таблиці
середньовічні астрономічні таблиці для обчислення положення Сонця, Місяця й планет відносно непорушних зір. Складені на підставі методів Птолемея в Толедо між 1252 і 1270 роками під патронажем короля Альфонса X
Зафіксовано тривалість тропічного року 365 днів, 5 годин, 49 хвилин, 16 секунд
Склали єврейські астрономи Ісаак Бен Сід і Ієгуда бен Мойсей Коен