SOCIAL PROJECT AWARDS
bitmap
ФОРМУЄМО МАЙБУТНЄ КРАЇНИ РАЗОМ)))

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРЕМІЮ

МЕТА: шляхом вивчення історії духовної святині нашого міста (Храм Покрови Пресвятої Богородиці) показати її красу, велич, благодать на сучасному етапі перебування.

ТЕМА ПРОЕКТУ: "Стежинами духовності... (храм Покрови Пресвятої Богородиці)"

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ: сприяє моральній активності кожного з нас, вихованню високих інтелектуально-моральних інтересів і запитів, ціннісних поглядів, думок, переконань.

ЗБИРАЄМО ІНФОРМАЦІЮ

ПИТАННЯ АНКЕТИ:

Духовність – це...

Яким чином ви забезпечуєте дитині умови для її духовного розвитку?

ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ

ІСТОРІЯ ПРОМОВЛЯЄ...

ТЕПЕРІШНІЙ СТАН ПАМ'ЯТКИ

Сьогодні ведуться відновні роботи в храмі, який є пам'ятником мистецтва і архітектури державного значення. Поставлений новий іконостас - різьблений, дерев'яний, подібний тому, що був влаштований в середині XIX століття і не збережений в радянський період (художник Ігор Сиротюк, столяра: Сергєї Куропятник, Юрій Корня), зведена кам'яна огорожа. Хочеться сподіватися, що при розписі храму буде витриманий стиль художника Ф. С. Козачинського, фрагменти розпису якого дивом збереглися над північним і південним входами.

Храм Покрова Богородиці на Ковалівці. Церковні відомості 1787 р. повідомляли, що по вул. Бульварній (нині Фрунзе) на кошти прихожан було побудовано дерев’яну церкву. В 1790 році священник Успенського собору Дмитро Смолодович освятив його на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Кошти на будівництво виділяв купець Петро Щедрін. Храм цей будувався за проектом відомого архітектора Костянтина Тона. Завершений 1849 року за проектом архітектора Андрєєва, витриманий у так званому російсько-візантійському стилі, є своєрідною згадкою про церкви XVII століття – з розірваними фронтончиками над вікнами, пелюсткоподібним декорумом... Невеликий , але монументальний, цей храм не просто височів над округою, але гарно вписався до ансамблю військового містечка, яке почали будувати у 1847 році як адміністративний центр військових поселень, причому церемонію закладання палацу та штабних будівель здійснив сам імператор Микола I, що якраз перебував у Єлисаветграді на маневрах.
Долю цього храму, на жаль, не оминула хвиля закриття в 1932р. У 1942 р., під час війни, служби тут, як і в багатьох інших храмах, поновились. Але на початку 60-х церкву закрили знову. І стояла майже у самому центрі міста споруда зі зруйнованим куполом, але дуже гарна навіть у такому стані...
І лише 1988 року храм повертають прихожанам. Відновлювали його віруючі своїми силами, під керівництвом Івана Галушко, людини рідкісної душі, істинно віруючої.